СВАРКА, КИ,
Сварка, ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Лубен. у. Добра жилба, коли сварки нема. Ном. № 327 7.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 103.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СВАРКИЙ, А́, Е́ →← СВАРИТОНЬКИ